| 10 листопад 2009 @ 03:08 Мідас навпаки |
|---|
Написано для порталу tsn.ua
Гельфанд на псевдо Парвус. Друг Льва Троцького і Рози Люксембург. Саме він передавав мільйони німецьких марок для партії більшовиків. Ленін не дозволив йому повернутися на батьківщину...
Що читаємо? Книгу Збинека Земана та Вінфреда Шарлау «Кредит на революцию. План Парвуса» (Москва, «Центрполиграф», 2007).
Відразу зазначу, що видавництво читачів обдурило. Обкладинка із зображеною кредитною карткою на ім’я Володимира Ульянова (Леніна), ніби емітованою «Міністерством фінансів Німеччини». Це налаштовує на сприйняття історії про спонсорські гроші імператора Вільгельма ІІ, вкладені в антиросійську поставу РСДРП(б). Так, у партію Леніна, яка витрачала мільйони марок на поразку своєї батьківщини у світовій війні, повалення царського режиму та свій прихід до влади.
Насправді, це пізнавальна, багата подробицями книжка, але не про «Леніна – німецького шпигуна», а про менш відому й недооцінену в сенсі революційних заслуг постать – Алєксандра Ізраіля Гельфанда, також відомого під прізвиськом – Парвус. Цікаво, що автори оригінальну, англомовну версію назвали менш вибагливо і набагато чесніше – «The life of Alexander Israel Helphand (Parvus)».
Чому зараз? Дні навколо сьомого листопада – непоганий привід освіжити знання з фактології більшовицького заколоту. Історія авантюриста та грошолюба Парвуса ще й актуальна через певну подібність до специфіки діяльності деяких сучасних антидержавних інституцій, приміром, у Криму.
Що цікавого? Наш герой народився 1867 року в містечку Березіно Мінської губернії. Незабаром батьки переїхали до Одеси. Там і отримала «путёвку в жизнь» майбутня «центральная фигура в тайных отношениях между имперским правительством [Німеччини] и русской социал-демократической партией и, в частности, большевистской фракцией Ленина».
В одній зі своїх численних робіт Парвус згадував – «Я мечтал под звёздным небом Украины, слушал прибой на берегу Чёрного моря. В моей памяти переплелись украинские песни, сказки... Шевченко первым познакомил меня с идеей классовой борьбы. Я восхищался гайдамаками…».
Юнаком він виїхав у Європу. Жив у Швейцарії, Німеччині. Шукав «государство, где человек может задёшево получить отечество». Його друг Лев Троцький відмічав – «в этой тяжёлой, мясистой голове бульдога» перепліталися «мысли о социальной революции с мыслями о богатстве».
( «Интересы германского правительства полностью совпадают с интересами русских революционеров» ). |
![[info]](http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif){kind=small}
derun
![[info]](http://l-stat.livejournal.com/img/community.gif){kind=small}
